Пам! Пам-парам-парарам, Пам! Пам-парам! Мені подзвонила ти, Обіцяла прийти десь біля десяти, Обіцяла спробувати Почати спочатку, Ранком – кава і яйця всмятку, Обіцяла випити мене без остатку, Я помився, побрився, І навіть одягнув краватку, Що з цього вийде – навіть не мав гадки, У тебе багаті мама й татко, Шубка, сапожки і перчатки, А в мене на моїх широких штанях латки, Я не відгадував твої загадки, Не розумів, що коїться, Та якось пройде, заросте-загоїться, У мене у кишені гривня, а в тебе тищі, Історія по типу принцеса і ніщій, Спіймала мене на свою вудочку, І я півроку плясав під твою дудочку, Давно вже забув твою милу мордочку, І викинув твою фоточку Через форточку. Ти не думай, я не скучаю, Я, тим часом, стою і співаю... Усе попсово, просто, і банально, як в романі. Ноу мані-мані, Та річ зовсім не в цьому, ні! Для мене нема завтра, є лише сьогодні, Вона вже вище неба, ну а я іще на дні. Модні друзі, Дорогі ресторани, Я – лузер, Завжди молодий і, як завжди п'яний, Бідний, У мене – студія, мікрофон, концерт, У неї – чьоткий тєлєфон, робота, унівєрсітєт, У її хахалів є хата і крута тачка, В мене нахабності багато і Монте-Карло пачка, Убиті почки, печінка і легені, Реглан, а не сорочка, Я модний, я на сцені. Я – геній, та ну? А вона принцеса, На принца не тягну, У мене інші інтереси, Чесно скажу, бо правди ніде діти, Я тиждень пішки хожу, щоб назбирати їй на квіти. У мене реп і вірші, списані чорновики, Кохання їй дають крутіші чоловіки, Я знаю, бабла для неї недостатньо маю, На все плюю, мені однаково і я співаю... ...
Пам! Пам-парам-парарам, Пам! Пам-парам! Мені подзвонила ти, Обіцяла прийти десь біля десяти, Обіцяла спробувати Почати спочатку, Ранком – кава і яйця всмятку, Обіцяла випити мене без остатку, Я помився, побрився, І навіть одягнув краватку, Що з цього вийде – навіть не мав гадки, У тебе багаті мама й татко, Шубка, сапожки і перчатки, А в мене на моїх широких штанях латки, Я не відгадував твої загадки, Не розумів, що коїться, Та якось пройде, заросте-загоїться, У мене у кишені гривня, а в тебе тищі, Історія по типу принцеса і ніщій, Спіймала мене на свою вудочку, І я півроку плясав під твою дудочку, Давно вже забув твою милу мордочку, І викинув твою фоточку Через форточку. Ти не думай, я не скучаю, Я, тим часом, стою і співаю... Усе попсово, просто, і банально, як в романі. Ноу мані-мані, Та річ зовсім не в цьому, ні! Для мене нема завтра, є лише сьогодні, Вона вже вище неба, ну а я іще на дні. Модні друзі, Дорогі ресторани, Я – лузер, Завжди молодий і, як завжди п'яний, Бідний, У мене – студія, мікрофон, концерт, У неї – чьоткий тєлєфон, робота, унівєрсітєт, У її хахалів є хата і крута тачка, В мене нахабності багато і Монте-Карло пачка, Убиті почки, печінка і легені, Реглан, а не сорочка, Я модний, я на сцені. Я – геній, та ну? А вона принцеса, На принца не тягну, У мене інші інтереси, Чесно скажу, бо правди ніде діти, Я тиждень пішки хожу, щоб назбирати їй на квіти. У мене реп і вірші, списані чорновики, Кохання їй дають крутіші чоловіки, Я знаю, бабла для неї недостатньо маю, На все плюю, мені однаково і я співаю... ...
